| Papay | Дата: Среда, 03.08.2011, 14:58 | Сообщение # 1 |
 Рядовой
Группа: Администраторы
Сообщений: 5
Статус: Offline
| Мало хто знає про такий дивовижний об’єкт як Кінбурнська коса, тим паче мало хто бував там. У той же час ця надзвичайна місцевість є ідеальним місцем для охочих повністю відпочити від цивілізації та любителів екстремального відпочинку…
Кінбурнська коса – унікальний півострів-заповідник з піщаними пляжами, зеленими лісами та первозданною природою, який знаходиться на межі Дністрово-Бузького лиману та Чорного моря. Назва виникла від тюркського “кін” – волос та “бурун” – мис.
Недоторканість коси, її захищеність від великої кількості туристів, зумовлюється відсутністю доріг та суцільними пісками, адже добратися туди можна лише на катері з м. Очаків чи на автомобілі підвищеної прохідності.
Мільйони років ріки руйнували Український кристалічний щит, зносили матеріал вниз по течії, акумулюючи його, створювали піщане тіло, яке має довжину біля 40 кілометрів та ширину 8-10 кілометрів. На площі часто зустрічаються еолові форми акумуляції – дюни, бархани, які в даній місцевості називаються кучугурами. Демонструючи алювіально-еолові акумулятивні процеси, тіло коси має велику геологічну цінність в розумінні процесів седиментації теригенного матеріалу та відтворення палеогеографічного стану регіону.
Кінбурнська коса “обвита” великою кількістю міфів та легенд, які розповідають про мудру та непереможну зміїноногу царицю, сміливих та красивих амазонок. Тісно пов’язана ця територія з історією та культурою античного світу: наприклад, за однією з легенд біля берегів коси відбулася грандіозна морська битва, в якій переміг Ахілл, а інші легенди розповідають про те, що на косі височів храм богині Деметри.
В XV сторіччі у західній частині Кінбурнської коси турками була збудована фортеця для охорони Дністровського лиману і узбережжя Чорного моря та боротьби з нападами козаків. Згідно з історичними джерелами, у 1787р. армією Суворова на території півострова, якраз біля фортеці, був розгромлений турецький десант. Це були останні свідчення, подальша доля фортеці лишається невідомою.
Споконвіку чумаки на повільних волах по Чумацькому шляху приїздили сюди за сіллю. На своїх возах вони привозили пилок та насіння рослин з інших регіонів України – Полісся, Наддніпрянщини, Волині та ін. І по сьогоднішній день можна чітко прослідкувати шлях чумаків за рослинністю – дуби, берези, ясени та багато інших, не характерних для цієї місцевості рослин, указують на шляхи їх пересування. Багато рослин, близько 150 видів, мають наукову цінність та практичний інтерес.
Недоторканість та захищеність території зумовили також існування надзвичайно багатої фауни: тут нараховується близько 300 видів птахів, 45 видів ссавців, 9 видів рептилій, 5 видів амфібій, 40 видів риб, тисячі видів комах.
Більшу частину території коси займає регіональний ландшафтний парк “Кінбурнська коса”. На півострові знаходяться солевидобувні озера. Існує велика кількість солоних і прісних озер, границя між якими представлена лише невеликими відрізками суходолу. Багато хто приїздить сюди для лікування суглобних хвороб в озерах лікувальної грязі.
Всі вказані факти підкреслюють історичну, геологічну, культурну і археологічну цінність об’єкту.
Для демонстрації та правильного використання всіх принад Кінбурнської коси необхідно створити туристичну інфраструктуру – відпрацювати маршрути, створити сервісну службу, чітко відмежувати природоохоронні території, забезпечити надання інформації тощо. Однак, найважливіше при цьому - не забуваючи про первозданний стан місцевості, докладати максимум зусиль для збереження унікальності й неповторності коси.
* Інформація надана Державною геологічною службою України
взято з сайту 7chudes.in.ua
|
| |
| |
